Чорнобильська земля під ногами волинського пожежника

Було все: серце щеміло від юначого запалу, якогось дивного передчуття щастя. І була любов, яка продовжується вже 23-й рік. І бажання звернути гори... Все це посилає доля лише раз - в юності.

А тепер ? Останніх десять років серце болить так, що руку однімає, стискає груди та пече й пече... Що ж залишилося ? Доза - 15,31 Рентгена.

Так, Микола Андрійович Денисов - досвідчений пожежник, який працює й досі в державній пожежній частині № 3 м. Луцька диспетчером. Учасник ліквідації аварії на ЧАЕС. Про це він розповідає спокійно і важко, згадуючи кожну деталь, ніби не хоче пускати туди, у свій Чорнобиль, журналіста.

Три місяці: січень, лютий, березень 1987 року командир відділення самостійної державної пожежної охорони № 1 м. Луцька Микола Денисов ніс вахтову службу на станції. Працюючи по 8 годин на станції, 8 - у Чорнобилі, стільки ж - на відпочинок.

Та чи був він у них ? Найперше, що встиг зробити вдома, повернувшись зі своїх перших "діб" - це повісити власноруч виготовлений різбляний карниз, бо війна - війною, а нова квартира без гардин не годиться. До речі, про війну. Найбільше дивувала молодого вогнеборця абсолютна тиша навколо Чорнобиля. "Ніби й мирний час, - розповідає Микола Андрійович, - та все ж людей не видно. Тріщали лише кущі від корів та свиней, які бігали навкруги. Від цього на серці було моторошно й незатишно." Весь час першило в горлі і хотілося пити ( це взимку у січні !) - ящики з пивом та мінеральною водою стояли, та ніхто не пив - від цього "питва" ще більше хотілося води. Пили лише воду з лимоном та фанту.

Його місія в Чорнобилі - безперебійна подача води для гідранта, він - командир відділення.

А гасити пожежі на станції довелося лише раз. Горіла проводка в сауні. З десяти чоловік ніхто не ризикнув йти у радіаційне пекло (від температури рівень радіації збільшується), а він пішов. "Та що там страшного? - каже Микола, - 5 хвилин роботи, і все." Хоча тепер ці п'ять хвилин весь час нагадують про себе нестерпним болем у грудях.

І були нагороди - за ліквідацію пожежі у Чорнобилі нагороджений фотоапаратом "Зеніт", нагрудний знак "Ліквідатор аварії на ЧАЕС", медаль "За бездоганну службу", а також неодноразові заохочення керівництва пожежної охорони області.

"Та що розповідати? Робота є робота. Ми її просто виконували", - ці слова досвідченого пожежника здивували мене. Просто робота. 15, 31 рентгена. Мабуть, це простий героїзм справжнього командира відділення, тоді ще молодого хлопця з Волині, який закрив власними грудьми нас з вами від зловісного атома.